Того дня екіпаж танка сержанта Олега Медведя з окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка виконував завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту.
…Бій був запеклим. Нестерпно жарило сонце, здавалося, горіла земля — палали підпалені рашистами будинки, підбиті машини, пил від вибухів висів майже непрозорою завісою. Перший раз нашому танку влучило у башту чимось важким.
Як розповів навідник Владислав Ільченко, «я навіть одразу не зрозумів, що сталося — мене буквально відкинуло від прицілу так, що плечем ударився об огородження гармати. І майже відразу — другий удар, вже з іншого боку. Командир кричить у ТПП (танковий переговорний пристрій. — Ред.) „Усі живі?“, а я й відповісти не можу — дихання перебило».
Від удару заклинило люк навідника і водночас напіврозкрило люк командира.
Другий снаряд ударив у борт. Завдяки спрацюванню динамічного захисту він розтрощив баки та ящики, зірвав надгусеничну полицю та майже розвалив гусеницю, але броню не пробив. Решта елементів динамічного захисту на бортовому екрані спалахнули, і рашисти вирішили, що танк знищено.
Від удару двигун заглух. Механік-водій старший солдат Анатолій Портянко тиснув на кнопку пуску, але марно.
— Я вимкнув масу, почекав, потім увімкнув знову і мені вдалося запустити двигун стиснутим повітрям. Увімкнув передачу, рушив — танк пішов. Дим закривав нас від ворога, командир дивився у відкритий люк і говорив, куди їхати.
Коли танк вийшов із зони прямої видимості, назовні зміг вибратися лише механік-водій. Танк уже не горів, пошкоджені елементи динамічного захисту вигоріли. З допомогою товаришів та лому вдалося відкрити баштові люки, і оглушені танкісти вибралися назовні.
Командир батальйону підполковник Максим Кітугін лише головою похитав — «Ну, хлопці, ви вдруге народилися. Живі залишилися — це пощастило, а те, що без машини залишились — не дуже. Але у нас із ремонту має один танк вийти, тож буде вам підміна».
Для танкіста танк це більше, ніж просто бойова машина. Це і друг, і дім, і зброя. Недарма багатьом танкам екіпажі дають свої імена. Тому втрату танка сприймають, як втрату близької людини.
Олег Медвідь усміхнувся у бороду — «Ми за свій танк, товаришу підполковник, п’ять російських знищимо». Танкісти підтримали командира — розіб’ємо, тільки дайте чим.
Через два дні танкісти замість пошкодженого отримали інший, вже відремонтований танк, та вийшли у бій.
Як розповів Олег, «замаскували танк у руїнах, намітили шлях відходу, вибрали запасні позиції та стали чекати».
рашисти діяли, як завжди — після шквального артнальоту, коли здавалося, що не вціліло нічого, вперед пішли танки та БМП із піхотою.
Владислав узяв на прикмету групу з трьох БМП — взвод рашистів йшов нахабно, маючи намір з ходу увірватись на нашу позицію.
Олег невідривно дивився у прилад спостереження:
— Вогонь не відкривати, хай підійдуть ближче. Як зупиняться, випускати піхоту — тоді й ударимо.
На дистанції трохи менше ніж кілометр «бехи» віялом розійшлися в сторони, і центральна ворожа БМП майже ідеально вписалася в приціл.
— Постріл! — кинув Олег у ТПУ. Владислав натиснув на спуск і осколково-фугасний снаряд розніс «беху» на шматки. Відразу перезарядивши гармату і довернувши башту Владислав розбив другу машину.
Олег скомандував «Відкат!» і мехвод Анатолій Портянко швидко перевів танк на одну із запасних позицій. Третю БМП вони знищили вже практично впритул, додавши декілька ОФСів на уламковому підривнику по піхоті.
— Ну, танк не танк, а три бронеодиниці з обіцяних п’яти за вами вже є, — усміхнувся ввечері, після вдалого «полювання» наших танкістів начштабу батальйону.
Наступного дня оператор БПЛА засік висування рашистських танків. Наші танкісти виїхали їм назустріч. Завдяки коригуванню з безпілотника танк рашистів удалося накрити вогнем із закритої позиції.
— Другим снарядом хлопці вразили його. Танк рвонув так, що башту зірвало і палало потім здорово. Схоже, був повний автомат заряджання і заправлений під пробку, — розповів комбат Максим Кітугін.
За п’ятою обіцяною одиницею довелося полювати — рашистська «беха» ховалася серед руїн і її знайшли розвідники.
Командир танка Олег додав:
— Ми отримали цілевказівку від розвідки, де ховається їхня БМП. Вона була в будинку, звідки ці покидьки стріляли з вікон. Ну і довелося розбити спочатку будинок, а потім і цю тварюку спалити. Будинок шкода — люди жили, доки ці… не прийшли. Але свою обіцянку ми виконали — п’ять бронемашин за свій танк ми розбили. Зупинятися на цьому не маємо наміру.
Олександр Шульман
Кореспондент АрміяInform
