Чим відрізняється радянська або російська армія від нової української? Зараз на це запитання вже дуже багато людей упевнено дадуть відповідь: зброєю та спорядженням. Порівнюючи українську армію зразка 2014 року, коли тепловізор був нездійсненною мрією, а таких речей, як-от бронежилет, взагалі не було у списку спорядження звичайного піхотинця, та відповідне забезпечення військовослужбовців у 2023 році — можна впевнено стверджувати: ми зробили великий крок уперед. Підтвердження цьому можна знайти навіть у наших ворогів, які називають своїх військових бомжами у порівнянні із ЗСУ. Здебільшого ці зміни відбулися за рахунок українських платників податків та допомоги наших закордонних партнерів, але є ще одна потужна відмінність від рашкостану — волонтери та самі українські військові.
— Нещодавно росіяни почали активно використовувати на ділянці мого підрозділу квадрокоптери, — розповідає командир підрозділу окремої бригади територіальної оборони старший лейтенант на псевдо «Марлін». — Поки ці «пташки» просто роздивлялися, що відбувається навколо, та не дошкуляли нам своєю присутністю, ми не звертали на них особливої уваги, та й збити ми їх майже не могли. Кілька тижнів тому ситуація докорінно змінилася. Дрони почали прилітати озброєні та скидати нам на голови протипіхотні гранати.
Особливістю позицій цього підрозділу є мінімальна відстань до ворожих укріплень — у середньому це близько 250 метрів, тож ворожі дрони почали прилітати та скидати гранати до десяти разів на день.
— З огляду на ситуацію я зрозумів, що така поведінка ворога рано чи пізно призведе до втрат у моєму підрозділі, тож, порадившись із підлеглими, ми вирішили діяти, — наголошує офіцер. — У сусідньому підрозділі є протидронова рушниця, яку вони доволі ефективно використовують. Наразі вона пошкоджена уламками, але й досі працює. Ми вирішили, що для боротьби з ворогом нам також потрібна така зброя.
Відверто кажучи, отримати таку рушницю офіційним шляхом для підрозділу ТрО у стислі строки майже неможливо. Зв’язавшись із волонтерами, які мали досвід роботи з такими рушницями, військові попросили про допомогу. Було відкрито збір, до якого долучилися й підлеглі «Марліна» та їхні рідні.
— Щоб придбати цю рушницю, нам було необхідно зібрати близько 15 тисяч євро, — пригадує чоловік. — Ми очікували, що доведеться витратити на це кілька тижнів, але закрили збір за чотири доби. Уже за кілька діб рушниця була в Тернополі, наш представник її забрав та привіз на позиції.
Уже наступного після прибуття ранку рушниця вийшла на перше полювання, яке виявилося вдалим.
— Нам кортіло випробувати нову зброю, тож із самого ранку я вийшов на полювання. Коли з’явився перший ворожий дрон, навів рушницю в його бік і натиснув на спуск. За кілька хвилин звук його гвинтів зник. Що з ним сталося, не знаю, може, втік, а може, впав, візуального контакту з ним не було, — каже офіцер. — Згодом з’явилася ще одна «пташка». Я знову натиснув на спуск. За дві хвилини звук гвинтів почав змінюватися, й ми побачили її візуально. Дрон хитало в повітрі, він був повністю дезорієнтований, тож зачепився за дерева й залишився там. Знизу під ним висіла граната РГД-5. Коли ми впевнилися, що він повністю вимкнувся, то спиляли дерево й забрали БПЛА. Ним виявився квадрокоптер Dji Mavic 3 вартістю близько 100 тис. грн.
Після знешкодження гранати військові оглянули систему скидання, яку використовують росіяни. Вона виявилася дуже важкою та незручною.
— Я ретельно вивчаю все, що пов’язано з використанням дронів, — долучається до розмови військовий на псевдо «Міраж». — Українці були першими, хто почав використовувати так звані весільні дрони під час бойових дій. Спочатку лише для розвідки, а згодом і для завдавання вогневого ураження. Наразі росіяни намагаються копіювати наші дії в цьому сегменті, але значно відстають.
Нині захоплений ворожий дрон уже пройшов через руки відповідних фахівців та розпочав своє нове бойове життя в лавах одного з підрозділів окремої бригади територіальної оборони, яким командує старший лейтенант на псевдо «Марлін».
Фото автора
Олексій Мазепа
Кореспондент АрміяInform
