Поділитись новиною

Сировинна колонія. Як візит Сі Цзіньпіна до Москви закріпив залежність Росії від Китаю

          Сировинна колонія. Як візит Сі Цзіньпіна до Москви закріпив залежність Росії від Китаю Сі Цзіньпін та Володимир Путін у Кремлі (фото: Getty Images) Автор: Мілан Лєліч

Про те, навіщо китайському лідеру Сі Цзіньпіну потрібен був візит до Москви і що за його підсумками не зміг отримати Путін – у колонці політичного оглядача РБК-Україна Мілана Леліча.

Після того, як Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Володимира Путіна, в Україні задались питанням: а чи не скасує тепер свій запланований візит до Москви китайський лідер Сі Цзіньпін.

Звичайно, ні про яке скасування візиту й мови не могло бути. Якби Сі не приїхав під будь-яким пристойним приводом, це поставило б під удар усю багаторічну геополітичну стратегію Китаю: не йти “на поводу у Заходу”, а просувати власний глобальний порядок денний, в основі якого – наростаюче протистояння зі США.

Візит до Кремля був потрібний Сі саме з цією метою. І потиснути руку людині, яку цивілізований світ вважає міжнародним злочинцем – лише додає очок китайському “суверенітету”.

Росія цікава Китаю у кількох аспектах, головний серед них – економіка. Минулого року товарообіг двох країн зріс на 30%, але при цьому асиметрично: китайський експорт до РФ – на 13%, імпорт із Росії – на 43%. Головний компонент російського експорту до Китаю – звісно, енергоносії. У разі санкцій КНР стає Росії ключовим ринком збуту вуглеводнів.

Для самого Китаю, який сподівається досягти успіху в довгостроковому протистоянні зі США, стабільне джерело енергії також необхідне. При цьому Пекін, на відміну від Москви, може дозволити собі нікуди не поспішати, щоб не потрапити в енергетичну залежність від РФ і досягти низької ціни за контрактами. Якщо у “Газпрому” на тлі європейських санкцій склалася важка ситуація з експортом і йому терміново потрібні нові покупці, то Китай може маневрувати, паралельно розглядаючи альтернативні варіанти на кшталт постачання газу з Туркменії.

Під час візиту Сі це яскраво виявилося у питанні будівництва нового газопроводу “Сила Сибіру-2”, яким Росія буде готова постачати додаткові 50 млрд кубів газу щорічно. Якщо Путін запевняв, що “всі основні параметри” нового газопроводу вже майже узгоджені, то китайська сторона була набагато акуратнішою, зводячи все до “продовження консультацій”.

В умовах відходу з російського ринку багатьох західних брендів, місце, що звільнилося, відразу ж почали займати китайські. Частка їх машин на ринку РФ протягом року зросла більш ніж у чотири рази, до 38%. Істотне зростання спостерігається практично у всіх споживчих сегментах, від ноутбуків до холодильників. І під час візиту до Москви Сі та його делегація ці результати прагнули закріпити. Ще один помітний результат – Китай братиме участь у проектах Росії з освоєння Арктики, будівництва льодоходів та розвитку Північного морського шляху.

У геополітичному сенсі Китай, від початку повномасштабної агресії РФ проти України, уважно відстежує реакцію країн Заходу, тримаючи в голові свою можливу операцію із захоплення Тайваню. Звісно, прямі паралелі між російсько-українською та потенційною китайсько-тайванською війною проводити некоректно. Але, на думку багатьох західних аналітиків, якби Європа та США не відреагували на агресію РФ настільки впевнено, ймовірність китайського нападу на Тайвань стала б набагато вищою.

Очевидно, корисний для Китаю і російський досвід виживання під санкціями – адже й сам Китай планомірно підпадає під дедалі більший (хоча, звичайно, неспівставний) санкційний прес із боку США.

Загалом Китай максимально використовує санкційні труднощі, з якими зіткнулася держава-агресор, зокрема, в Москві домовилися про збільшення ролі юаня у двосторонній торгівлі, Путін навіть пообіцяв переводити на юань торгівлю Росії з країнами Африки, Азії та Латинської Америки.

Сировина в обмін на товари з високою доданою вартістю – візит Сі до Москви закріпив таку модель економічного співробітництва між Росією та Китаєм.

Сировинна колонія. Як візит Сі Цзіньпіна до Москви закріпив залежність Росії від КитаюСі Цзіньпін та Володимир Путін у Кремлі (фото: Getty Images)

Що натомість отримав Кремль? По суті нічого, крім пропагандистського ефекту. Для російських пропагандистів, звичайно, візит Сі став головною темою порядку денного та навіть “подією року”. Наголошувалося, що це перша закордонна поїздка Сі після обрання на третій термін. Для внутрішньої аудиторії російсько-китайські переговори подавалися як створення нового потужного союзу, перед яким мають тремтіти “англосакси” та весь Захід.

Насправді ж, західні медіа, звичайно, звернули увагу на візит до Москви китайського лідера, але подавали його точно не як якусь виняткову топ-подію. Часто – у контексті візиту японського прем’єра Фуміо Кісіди до Києва, що проходив паралельно.

Та й оформлення антизахідного російсько-китайського союзу не склалося так, як того, ймовірно, хотів би Путін. Звичайно, у спільній заяві за підсумками візиту Сі до Москви, США та їхні союзники багаторазово вказуються як головні загрози миру та процвітанню, висловлюється підтримка багатополярного світопорядку тощо. Але однозначно на бік Росії в її війні з Україною Китай не встав, як і раніше, воліючи залишатися над сутичкою і бути обережним у заявах. Так, багато західних медіа звернули увагу, що китайська сторона уникла формулювання про “безмежну дружбу”, яке містилося в минулорічній російсько-китайській заяві, підписаній напередодні лютневого вторгнення в Україну.

У цьому контексті варто розглядати і “миротворчу” активність Пекіна. Путін заявив, що багато положень китайського “мирного плану” можуть бути “взяті за основу для мирного врегулювання”. Але загалом великої уваги темі української війни та китайських пропозицій не приділялося. Це не дивно: китайський “мирний план” апріорі не виглядає документом, на основі якого, в принципі, можна проводити серйозні переговори (як свого часу на основі Мінських угод).

Його мета інша – продемонструвати світові, зокрема країнам Глобального Півдня, що коливаються, китайську позицію в російсько-українській війні. Вже після візиту Сі міністр закордонних справ Китаю Цінь Ган заявив, що він продемонстрував імідж Китаю як миротворця. Насправді ситуація виглядає інакше. “Симуляції миротворчої місії” (під час візиту Сі, – ред.) було навіть менше, ніж попередньо повідомляли китайські дипломати”, – пише The New York Times.

Звісно, поки що невідомо, про що Сі та Путін домовлялися під час закритих багатогодинних розмов. У тому числі, чи порушувалося питання поставок Росії китайських снарядів і дронів. Ймовірно, згодом інформація про це потрапить у медіа, але поки що не схоже, щоб Китай ризикнув безпосередньо вплутатися у війну на російській стороні.

Економічного сенсу в постачанні снарядів та дронів для Китаю немає – сума для бюджету КНР несуттєва. При цьому Захід залишається для Китаю економічним партнером номер один і ризикувати цими відносинами заради того, щоб Росія змогла захопити якісь села на Донбасі, вкрай нерозумно.

Очевидно, якщо війна буде складатися не на користь Росії, виникне загроза масштабної поразки і, як наслідок, зміни влади в Кремлі, Китай осторонь не залишиться. Збереження путінського режиму Пекін повністю влаштовує, про що Сі під час візиту говорив прямо. Але при цьому кремлівський режим має бути слабким та залежним – гарний варіант для китайської сировинної колонії.

          .

Приєднуйтесь до наших каналів

Залишити відповідь

Рекомендуємо почитати

МОВА