Поділитись новиною

Росія “краде” у Заходу технології та деталі для зброї. Що може зупинити “схеми” імпорту

          Росія "краде" у Заходу технології та деталі для зброї. Що може зупинити "схеми" імпорту Російський військовий на навчаннях (фото: Getty Images) Автор: Юлія Акимова

Санкції Заходу не обнулили російську оборонну промисловість. У нових ракетах, які Кремль запускає по Україні, все ще знаходять американські та європейські компоненти. Як вони потрапляють до росіян і чому це все ще можливо – нижче у матеріалі РБК-Україна.

Росія через всілякі торгові схеми за участю третіх країн буквально краде західні технології, необхідні для виробництва зброї. І це при тому, що з початку повномасштабного вторгнення в Україну влада РФ не припиняє заявляти, що воює з колективним Заходом, а не українським народом. Тим часом у ракетах, снарядах та бомбах, якими російські війська обстрілюють мирні міста, регулярно знаходять західні комплектуючі.

В Україні ретельно фіксують кожну мікросхему та чіп іноземного походження. Список знайдених запчастин, які виробляють європейські та американські компанії, показують міжнародним партнерам, вимагаючи від них змінити цю ситуацію.

Зроблено не в Росії

Фура сполученням “Нідерланди – Казахстан” в’їхала на територію Росії. Митний контроль проходив довго, прикордонники кілька годин перевіряли документи на ввезення техніки – особливо ретельно оглядали коробки з китайськими дронами, які закупила казахстанська компанія в Барендрехті. Ще за 15 годин водій під’їхав до Саратова. За сто кілометрів до кордону з Казахстаном вантажівку зупинили. Китайські дрони до кінцевого пункту так і не доїхали.

Це приблизна схема, яка часто використовується. У ній замість країни Північної Європи може бути держава Середньої Азії, замість дронів – американські мікрочіпи чи транзистори. Все те, що в Росії неможливо “імпортозамістити”, тобто скопіювати чужу технологію та назвати своїм ім’ям.

Незважаючи на постійну критику, висміювання та погрози колективному Заходу, “англосаксам” і окремо американцям, Росія так і не змогла зробити власну електроніку, яка потрібна їм для ракет, БПЛА, танків, артилерії. Фактично для всього, чим сьогодні воює російська армія.

Єдиний вид зброї РФ, в якій немає імпортної електроніки, – автомат АК-47, про що говорить голова Центру трофейного та перспективного озброєння Олександр Заруба.

“Якщо десь є якась електроніка, у ній завжди є іноземні комплектуючі. Тому що речі суто російського походження – це досить незначний список. Ми знаходимо високопродуктивні чіпи, програмні логічні інтегральні схеми. Без них нікуди, в жодному дроні, в тому числі в їх ударних “Ланцетах”, ніде немає такого, щоб не було іноземних комплектуючих”, – каже він.

Росія "краде" у Заходу технології та деталі для зброї. Що може зупинити "схеми" імпортуКомплектуючі в іранських дронах (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

За півтора року великої війни виявлено тисячі компонентів іноземного походження у російській військовій техніці, з них 1057 року вже проаналізували, повідомив РБК-Україна глава Офісу президента Андрій Єрмак. Йдеться про різні види мікрочіпів, мікропроцесорів, мікроконтролерів, а також транзисторів, апаратури пам’яті для запису відео та аудіо, електроніки для навігації. Західні комплектуючі знаходять скрізь та повсюдно. Лише в одній ракеті Х-101, яка вдарила по Львову 15 серпня, виявили 30 імпортних компонентів.

Американські компанії – “лідери” за обсягом постачання Москві своїх комплектуючих. За ними йдуть виробники з Японії, Німеччини, Швейцарії, Тайваню, Нідерландів, Китаю. Компанії з США пішли вперед із великим відривом – із 1057 проаналізованих компонентів понад 700 належать саме їм. Серед світових корпорацій, чия продукція досі виявляється у російських ракетах та дронах, наприклад, фігурує Intel. Левову частку електроніки Росія також отримує від Analog devices, Texas Instruments та Microchip Technology.

Розслідування з розбору іранських дронів “Shahed-136” показало ідентичний результат – мікшери, перемикачі, транзистори та мікросхеми, знайдені в цих БПЛА, належать американським виробникам. І якщо Китай торгує з Росією фактично напряму, США та європейські країни не підтримують торговельних відносин з Москвою. Проте продукція їхніх компаній регулярно з’являється у російській техніці й у найчастіших випадках це не можна назвати контрабандою.

Вікно до Європи через Азію

Маршрутів для отримання комплектуючих в обхід санкцій декілька. Росія створює підставні компанії у різних країнах, використовуючи їх як посередників, приховує митні дані, проводить фальшиві транзитні операції та вдається до стандартного реекспорту, як у випадку з Казахстаном.

Один із найпопулярніших маршрутів поставок до РФ електронних деталей пролягає через Центральну Азію. У більшості американських і європейських корпорацій самі виробництва електроніки знаходяться в Азії, тому що там дешевша робоча сила. Умовний транзистор, який виготовили в Intel у Малайзії, купує підставна компанія у Китаї. Таким чином, деталь не проходить експортний контроль в Америці, а потрапляє до Росії з Малайзії через Китай, пояснює консультантка зі стратегічних проектів KSE Institute Олена Білоусова.

“Якщо компонент був зроблений у США, саме в країні, він їхатиме в іншу країну і десь на митниці він проходитиме цей контроль. Якщо він спочатку був зроблений у Центральній Азії, по суті, він фізично ніяк не проходитиме експортний контроль США. І тоді цей контроль знаходиться на плечах компанії, завод якої працює у тій країні”, – зазначає Білоусова.

Фірми-закупники можуть належати росіянам або окремим громадянам інших країн. Вони можуть бути “чистими” – тобто не поміченими в будь-яких торгових відносинах з РФ, або “сірими”. “Сірі” компанії зазвичай зареєстровані за певною адресою, а за фактом виявляються так званими “cloud-офісами” без фізичного місцезнаходження. По суті вони просто займаються перепродажем товарів до Росії.

Ще один спосіб, описаний вище – фальшивий транзит, коли товар везуть через РФ, де він залишається. Але для цієї схеми країна, в яку за документами везуть електроніку, має заплющити очі на те, що вона опинилася на російській території. Найчастіше такий спосіб працює із деякими країнами ОДКБ, зокрема, з Білоруссю, Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, а також Грузією.

Росія "краде" у Заходу технології та деталі для зброї. Що може зупинити "схеми" імпортуРосійські військові в окупованому Донецьку (фото: Getty Images)

Велика кількість електроніки потрапляє до Росії через Китай. Пекін постачає Москві всю електроніку, яку може зробити, включаючи певну техніку. Наприклад, у 2023 році Росія отримала в 30 разів більше дронів компанії DJI, ніж Україна.

Багато західних компонентів, які знаходять у російській техніці, відносяться до категорії dual used goods – товари подвійного призначення. Електроніка може використовуватись як у військових цілях, так і для побутового виробництва. Не можна при цьому стверджувати, що всі завезені в Росію комплектуючі – це умовні деталі для пральних машин. Найчастіше Москва закуповує високотехнологічні системи, які використовуються як “мозок” техніки.

“Ми бачимо, що продають їх умовно одні й ті самі компанії. Одними мікросхемами з пральних машин точно не покрилися б ці потреби у високотехнологічних компонентах. Нам у пріоритеті закрити шлях саме таким компонентам, які Росія не зможе ніяк замінити”, – додала Білоусова.

РФ також закуповує західні “смарт-технології”, наприклад засоби для скріплення корпусів. Але, за твердженням експертів, обмеження у постачанні цих засобів – не пріоритет. Росія при великому бажанні може виробляти їх сама, тому важливіше обмежити її в тих комплектуючих, які в РФ самостійно точно не виготовлять.

“Якщо ми зовсім перекриємо шляхи з постачанням тих же мікрочіпів, вони не зможуть їх замінити вітчизняною продукцією, тому що вони не мають таких виробничих потужностей, неможливо їх швидко зробити, це дуже дорого, тому такі виробництва зазвичай локалізовані лише в кількох країнах”, – додала Білоусова.

Загальний тиск

Лавина безпрецедентних у світовій історії західних санкцій, що буквально обвалилася на Росію, за півтора роки так і не змогла зупинити потік електроніки в країну-агресор. Він, навпаки, тільки збільшився, незважаючи на складні логістичні ланцюжки, про які росіянам доводиться домовлятися з третіми країнами та, ймовірно, в окремих випадках і з самими виробниками.

“Ми проаналізували 174 імпортні компоненти, вилучені з безпілотників Shahed, Lancet і Orlan. Наше розслідування встановило, що після різкого спаду на початку повномасштабного вторгнення відбулося збільшення обсягів торгівлі в третьому кварталі 2022 року. Помірне зростання продовжилося і далі. У перерахунку в грошовий еквівалент поставки з січня до травня 2023 року порівняно з таким же періодом минулого року зросли на 19%”, – зазначає Андрій Єрмак.

Це стосується не тільки комплектуючих до дронів. Якщо на початку повномасштабного вторгнення був спад обсягу продажів усіх електронних компонентів до Росії, вже до літа 2023 експорт виріс і тепер коливається на рівні довоєнних показників. Безумовно, деяка електроніка стала дорожчою, а кожна “ланка” ланцюга від виробника до Росії вимагає “маржу”. Але кількість постачання компонентів не зменшується.

Росія "краде" у Заходу технології та деталі для зброї. Що може зупинити "схеми" імпортуРосійські військові в окупованому Маріуполі (фото: Getty Images)

Велика частка відповідальності, звісно, лежить самих компаніях-виробниках. З репутаційної точки зору вони зацікавлені в тому, щоб їхня продукція не потрапляла до Росії. Коли в ракеті, яка вдарила по площі українського міста, знаходять мікросхему американського походження, до компанії виникають питання.

Закордонні виробники, отримуючи докладну статистику комплектуючих, знайдених у техніці РФ, найчастіше кажуть, що не знають, як вони потрапили туди. Правда це чи ні – сказати складно. Але, на думку співрозмовників РБК-Україна, у компаній є можливості, щоб як мінімум зменшити обсяг продукції, що поставляється в Росію.

Кожна компанія має свою систему контролю. Щонайменше, що можуть зробити співробітники, які відповідають за експорт продукції – розкрити схеми поставок до РФ. Для цього існує досить велика кількість баз-агрегаторів, за допомогою яких можна дізнатися, чи є компанія-закупник “сірою” фірмою, чи має фізичну адресу і кому вона належить. Отримавши від українських партнерів докладну базу даних, де чітко зазначено, в якій одиниці техніки знаходиться та чи інша комплектуюча, можна відстежити, як вона опинилась у Росії.

Крім цього, можна припинити виробляти товар, який працює в інтеграції з російськими системами. Яскравий приклад – сучасне озброєння РФ, яке контролюють через систему ГЛОНАСС.

“Є сенс перестати виробляти чіпи, що підтримують ГЛОНАСС. Для світу це не дуже важлива функція. Якщо компанія виробляє та продає компоненти, що підтримують ГЛОНАСС, це потенційно компанії, які можуть підтримувати Росію, і ми розуміємо, навіщо компанії додають ці функції до своїх пристроїв”, – зазначає Олена Білоусова.

До контролю над постачанням також можна залучати фінансовий сектор. Усі платежі проводяться через банки, які зацікавлені у тому, щоб їхні клієнти не порушували санкційну політику. У світі існує велика кількість структур, які контролюють “відмивання” грошей. Якщо Росія закуповує товар через підставну особу, транзакції можна відстежити і таким чином виявити цілий ланцюжок із “cloud-офісів”, з якими не слід мати справу. Але весь цей механізм контролю не почне працювати, поки цього не захоче компанія-виробник.

“Ми не можемо відповідати за те, що всі керівники компаній справді відповідальні, що вони “за все хороше” і їх непокоїть доля України, яку вони, може, і на карті не зможуть знайти. Для них зараз, якщо дивитися з фінансової точки зору , золотий період – підйом доходу. У такий момент дуже важко визначитися з цілями та стратегією компанії, наскільки ти про мораль, а наскільки ти про доходи”, – додала Білоусова.

Якщо ж самі компанії не мають достатньої мотивації, щоб звести до мінімуму торгівлю з РФ, тиск має стати більш глобальним. Наприклад, Європейський Союз може повністю заборонити постачання певних видів продукції до Казахстану, зазначає секретар робочої групи з питань санкцій РФ Владислав Власюк.

“Вони і так вже багато обмежили, але це стосується Росії, а тут можна обмежити і в Казахстан, і до Вірменії. Ось це може реально спрацювати. Це ж настільки прозоро, коли роками ви імпортували продукцію на 100 штук на рік максимум, а тут раз і 1000 штук, потім раз і ще 500 штук. Ну кого ви обманюєте? Потрібно просто взяти та заборонити”, – зазначає Власюк.

Все це не означає, що санкції, які Захід запровадив проти Росії, є неефективними. Навіть той факт, що Москва змушена винаходити ланцюжки для постачання різних товарів, вже говорить про те, що вони працюють. Інше питання, а чи використовують країни, які запроваджують санкції проти держав-терористів, усі можливі інструменти для тиску. Поки що очевидно, що ні. Наприклад, Іран, який перебуває під американськими санкціями вже понад 42 роки, якимось чином все ще виробляє дешеву, але ефективну військову техніку.

“ЄС намагається діяти акуратно, не порушуючи нічиїх інтересів. Як вони нам пояснювали: “Щоб не підштовхнути треті країни до обіймів Росії”. Тобто санкційні обмеження чи обмеження певних категорій товарів – це порушення інтересів”, – додав Власюк.

***

Для того, щоб тиск із точкового перетворився на глобальний, необхідний резонанс. Якщо оголосити світові, що найвідоміший ресторан фастфуду продовжує працювати в РФ, суспільство зреагує швидко та очікувано. Складніше, якщо йдеться не про те, що люди купують щодня. Мікрочіпи, транзистори та інша електронна апаратура точно не належать до цієї категорії. Але російські окупанти, купуючи імпортну комплектуючу, встановлюють її в ракету, яка летить в український порт і потрапляє в корабель із зерном.

Росія сьогодні загрожує тому, що у міжнародних колах прийнято називати “архітектурою світової безпеки”. Не варто очікувати, що максимально жорсткі санкції та світовий тиск відкинуть РФ назад у кам’яний вік. Але звести ВПК країни-агресора до рівня світових вигнанців на кшталт КНДР цілком реально.

          .

Приєднуйтесь до наших каналів

Залишити відповідь

Рекомендуємо почитати

МОВА