ДОСЬЄ
Ім’я: Максим Нефьодов
Позивний: Борщ
Професія до війни: журналіст, телеведучий
Військова професія: заступник командира роти МПЗ
Географія участі в бойових діях: Гостомельський аеропорт, напрямок Кремінна
Служба зараз: 112 бригада ТрО міста Києва
ІСТОРІЯ
Щойно в інформаційному полі почалося обговорення, бути чи не бути повномасштабному вторгненню росії в Україну, він пішов до військомату і записався на контрактну службу. Так потрапив до 112 бригади територіальної оборони міста Києва. Вчитися всьому довелося вже безпосередньо в бойових умовах. Перше знайомство з ворожою артилерією відбулося під час оборони Гостомельського аеропорту. Потім було відрядження на напрямок Кремінна на Донеччині. Дивом врятувався під час ворожого обстрілу – осколки снаряду, який вибухнув за кілька метрів, потріпили в броню. Але отримав сильну контузію. Зараз продовжує нести службу у 112 бригаді.
ЦИТАТИ
До останнього не усвідомлював, у мене був захисний бар’єр психологічний, у тому плані, що я на все дивився, що я дивлюся просто військове кіно, що це не зі мною відбувається. Якось так сприймалася вся ця дійсність
Страх є завжди. При будь-яких ситуаціях бойових, просто ти його подавлюєш. Дають задачу: треба це зробити, це зробити. І постійно ти в справах. Треба окопуватися, треба забезпечувати особовий склад їжею, одягом, зброєю. І ми дуже мало спали. По 2-3 години на добу. І це під відкритим небом…
Звісно, ми хочемо повернутися до родин, до дітей, знову почати жити цивільним життям, ходити по дискотеках-барах-ресторанах… Коли закінчиться війна, хочу піти на довгу відпустку. Хочу на море, знову почути слова: “пиво гаряч, кукуруза, криветки” і так далі, які раніше бісили. А зараз цього дуже не вистачає.